Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!
Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.
Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.
| Назва закладок |
Опис |
| Рожеві крильця |
Несамовито посміхались і пританцьовували |
| Сині стрибунці |
Бодро підлітали вгору і вниз, позодуваючи моїм волоссям |
| Золота ріка |
Розливалась по танцполю м'якими хвилі і танцювала зі мною |
Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.
Дурдом! – подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.
Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.
На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.
І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.
ПАРАГРАФ 1:
Окей, стало быть, ребят, я вам расскажу историю. Такую, что уши то вам оторвать будет, хи-хи. Вот так вот, братцы, как я смекнул, что кодеин – это моя тема, напрочь укользая от всего этого говна, которое называют жизнью.
Жизнь, братцы, это такой школьник-буллит, который хочет меня заиметь, но я иду своим путем, не бодяженным и без глупостей. Я живу в своем мире, тихом и спокойном, как ночь в лесу. Так вот, кстати, о лесе.
ПАРАГРАФ 2:
Однажды, во тьме ночи, когда луна была ухаживать за звездами, а ветер шептал мне свои секреты, я решил погрузиться во все то, что обычно называется «улицей». Да, братцы, я вышел на улицы своего города – той грязной и серой тина, где каждый день накатываются на свои проклятые проблемы и забывают о себе.
ПАРАГРАФ 3:
И я шел, по улицам города, ощущая себя добычей, погруженной в собственную мягкую хапку. Какой-то ненастный типик подошел ко мне и тихо промурлыкал: «Эй, дружок, ты не желаешь замутить закладку? У меня самые-самые». Ну, я не идиот, братцы, я же не допущу файлов в своем коде. Я знаю, что это они меня буллят, пытаются подсунуть не бодяженные вещества, которые своими умными и грязными руками разбавляют. Нет уж, я не собираюсь попадать в эту ловушку.
ПАРАГРАФ 4:
Так я и прошел мимо грязных улиц, и мне стало все ясно. Закладки, хапки – это не мое. Я искал что-то особенное, неповторимое. Хотелось погрузиться в мир, где только я правлю, а все остальные – только пешки на доске моей игры. Не мог же я согласиться на всякое говно, когда в конце концов я решаю, что в моем мире будет и что нет.
ПАРАГРАФ 5:
И так, братцы, стрелка часов перевалила за полночь, и мне захотелось уйти от всего этого. Я решил отправиться в лес, в ту темную стихию, где я могу быть самим собой. И я пошел, пытаясь найти клад того, что меня искренне интересует.
ПАРАГРАФ 6:
Когда я наконец попал в лес, я почувствовал себя свободным. Здесь я мог делать все, что мне хотелось, без лишней паранойи и лицемерия улиц. Я нашел одно спокойное место и устроился там. Если бы вы видели меня, братцы – я был по-настоящему счастлив. Каждая хапка кодеина позволяла мне накатиться и забыться, а каждый звук леса углублял меня еще больше.
ПАРАГРАФ 7:
Так я просидел там некоторое время, утонув в собственных мыслях. Я задумался, а стоит ли оно того? Ведь каждый из нас когда-то пытался стать кем-то, или хотя бы разобраться в этом гадостном мире. Мы хотим контролировать все, но сами не являемся хозяевами своей жизни. Мы сидим на иголках, и, пытаясь чувствовать себя лидерами, становимся всего лишь буллитами в своей собственной игре.
Не отпускайте себя, ребятки, наркотики – это только маскировка. Погружайтесь в свои собственные миры, где вы будете править, где никто не будет буллить вас. И помните, что умные мысли приходят не от наркотиков, а от нашей собственной души.
ПАРАГРАФ 8:
Вот так, братцы, и закончилась моя история. Я нашел свое место, где я не чувствую себя буллитом, где я могу быть собой. С надеждой, что вы сами сможете найти свое место, ребятки. Помните, что наша жизнь – не хапка, которую нужно затягивать. Мы все заслуживаем большего, чем просто закладки и тина.-
|